Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту

Публічна бібліотека
ім. Анни Ахматової

Калейдоскоп подій

Головна сторінка
ЦБС
Головна сторінка
Електронний каталог

Наші координати

Як записатись

Правила користування

Бібліотека передплатила

Наша бібліотека (фотогалерея)

Калейдоскоп подій

Про Анну Ахматову

Анна Ахматова в образотворчому мистецтві
Твори Анни Ахматової
Про Куренівку
Пошта

Пошук по сайту

 

Вони жили і творили на Пріорці (ч. 3)

У даній оповіді ви дізнаєтесь про видатного київського друкаря Стефана Кульженка. Вас дуже здивує, чим саме він прославився на Пріорці. Ми розкажемо цікаву легенду про походження назви одного з київських парків на Пріорці, а також ви дізнаєтесь про 400-600 річні дуби на Пріорці.

Стефан Кульженко, відомий український книговидавець, народився у середині 19 століття в родині козаків у Київській області. Досить рано у нього померла мати, а батько на той час торгував вином. Переїхавши до опікунки у Київ, Стефан вступив до приватного початкового училища на Печерську, а потім до 2-го класу духовного училища при Софійському соборі. Але сталося так, що його опікунка померла, а батько не мав коштів і Стефану довелося покинути навчання.

В 11 років, випадково потрапивши до книжкового магазину, Стефан познайомився з І. Вальнером – власником друкарні, який взяв його до себе навчатися. Провчившись 7 років, залишився працювати у свого вчителя. Проте, друкарня згодом збанкрутіла. Після цього Кульженко працював ще на двох друкарнях, але всі вони були на межі банкрутства. З плином часу справи Кульженка нарешті пішли вгору і він став управляючим у колишній друкарні свого вчителя Вальнера.

В кінці 1875 року на Хрещатику Кульженко відкрив свою першу книгарню, яка згодом здобула широку популярність серед киян. У 1882 році вперше демонстрував продукцію своїх друкарень (конторські книги, шкіряні вироби, монограми) на Всеросійській виставці в Москві й отримав Велику срібну медаль. До 1890 року у Кульженка працювали близько 80 осіб, а вже через кілька років — більше 200.

Роком раніше Стефан Кульженко придбав поряд із Пріоркою, у парку «Кинь-Грусть», кілька дачних ділянок і звів там помешкання для робітників своєї друкарні. Відтоді ту місцевість так і продовжують називати «дачі Кульженка».

Протягом життя брав активну участь у виставках, багато подорожував, друкував газети, виготовляв конверти, був учасником драматичного товариства, співав у хорі разом зі своїми працівниками.

Наприкінці свого віку книговидавець заповів справу свого життя своєму сину Василю.

Один з найкрасивіших парків Києва має цікаву назву «Кинь Грусть». Таку назву пов'язують з подіями 1787 року, коли дорогою до Криму російська імператриця Катерина II та її фаворит, відомий державний діяч і воєначальник Григорій Потьомкін, зупинилися в Києві. Оскільки місцева влада прийняла царицю не надто помпезно і не балувала феєрверками, вони вирішили компенсувати промах пікніком на околиці міста. На великій галявині, яка була обрамлена дубами, розбили намети і влаштували гуляння, що тривало кілька днів. Одного разу, як говориться у переказах, цариця вирішила прогулятися вздовж ставків, якими рясніла місцевість, взявши з собою Потьомкіна. Князь був не в дусі після нічних бенкетів і мучився головним болем. Катерина ж почувала себе чудово й із задоволенням милувалася красою водойм з плакучими вербами на берегах. Намагаючись якось розворушити похмурого супутника, вона і сказала фразу, яка була записана придворними і увійшла в історію Києва: «Григорий! Кинь грусть. Посмотри, какая красота вокруг!».

У 60-х роках XIX століття господарем «Кинь Грусті» став Стефан Кульженко. Як ми зазначали вище, з того часу і понині цю місцевість називають ще «дачами Кульженка». Як ніхто інший, Кульженко намагався облагородити місця, якими володів. За його ініціативою «Кинь Грусть» була перетворена в неповторний куточок природи. Тим самим він продовжив традиції колишніх господарів місцевості - генерала Бегічева і Лукашевича. А ще раніше свій внесок в облаштування цієї місцевості внесла і мати гетьмана Івана Мазепи - Марія Магдалина. Адже у 1659 році «Кинь-Грусть» і прилегла до неї Пріорка були передані Братському монастирю.

 

Багато зробив для природного ландшафту й відомий Вільгельм Крістер, саксонець, який в 1850 році купив близько 40 га цієї місцевості у князя Естеразі і заснував там фірму «Садівництво і насіннєве господарство В. Крістера».

Після смерті Крістера, його онук Василь разом з синами Кульженко змогли вберегти ці місця від руйнування громадянської війни. Проте не змогли вони вберегти дерева вже після війни: багато дерев 200-300-річного віку були знищенні, коли частину парку віддали під будівництво приватних будинків. На щастя, зараз у парку ще є дуби, вік яких перевищує 200 років.

«Кинь Грусть» просто всіяна природними довгожителями. По вулиці Осиповського, 2-а знаходиться легендарна 150-річна «Ель Кристера», посаджена самим Вільгельмом. Вздовж вул. Кобзарської є 150-річні сосни і величезна стара липа триметрового діаметру, стовбур якої поділяється на три півметрової товщини гілки. Тут же, по вул. Осиповського, біля будинку № 3 росте найстаріший і найбільший дуб Києва, вік якого нараховує близько 700 років. Під цим дубом любив відпочивати Вільгельм Крістер, а іноді і Тарас Григорович Шевченко, який не раз бував у нього в гостях і у свій останній приїзд до Києва у 1859 році описав цю місцевість. І саме завдяки йому це дерево стало відомим.

Як говориться у джерелах, по вулиці Вишгородській налічується 20 вікових дубів, яким більше 200 років. Найвідоміші – 600-річний дуб на території лікарні ГУ МВС України по вулиці Вишгородська, 85-а, біля південної огорожі лікарні, ліворуч від входу на територію, та 400-річний дуб Шевченка, що знаходиться у парку «Березовий гай» по вулиці Вишгородська, 5.

 

 

Всі події