Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту

Публічна бібліотека
ім. Анни Ахматової

Калейдоскоп подій

Головна сторінка
ЦБС
Головна сторінка
Електронний каталог

Наші координати

Як записатись

Правила користування

Бібліотека передплатила

Наша бібліотека (фотогалерея)

Калейдоскоп подій

Про Анну Ахматову

Анна Ахматова в образотворчому мистецтві
Твори Анни Ахматової
Про Куренівку
Пошта

Пошук по сайту

 

Виставка-галерея "Тот загадочный силуэт"

У цьому році світ відзначає ювілеї 125 років зі дня народження відомої російської поетеси Ахматової Анни Андріївни і 130 років зі дня народження відомого італійського художника Амедео Модільяні.

Наша бібліотека звичайно не може залишитись осторонь такої події, кому як не нам з щирим ентузіазмом готуватися до цієї дати? Адже, для людей старшого покоління, знайомство з Модільяні почалося з Ахматової. Вперше його роботу побачили на суперобкладинці її відомого збірника «Бег времени».

З нагоди ювілею Амадео Модільяні ми організували виставку-галерею «Тот загадочный силуэт», на якій можна ознайомитись з Модільяні як людиною та художником.

Серцем виставки є малюнки, на яких він зобразив Анну, жінку, яка його вразила та надихнула на творчі зміни. Вони зустрічались всього два рази, і в час, коли обоє ще не були відомими на весь світ. Зі слів Ахматової, Модільяні малював її по пам’яті і дарував їй свої роботи. Усього малюнків було 16, але, нажаль, вони були знищенні у перші роки Революції. Сама ж Анна тепло відгукувалась про Амедео аргументуючи це тим, що вона його знала не так добре як інші, але вона з першого погляду була щиро вражена цією людиною, його голос та вогники в очах назавжди залишись у пам’яті поетеси.

 

Вірш Анни Ахматової "Надпись на неоконченном портрете" так підходить до цих "нових" малюнків Амедео Модільяні.

О, не вздыхайте обо мне,
Печаль преступна и напрасна,
Я здесь на сером полотне,
Возникла странно и неясно.
Взлетевших рук излом больной,
В глазах улыбка исступленья,
Я не могла бы стать иной
Пред горьким часом наслажденья.
Он так хотел, он так велел
Словами мертвыми и злыми.
Мой рот тревожно заалел,
И щеки стали снеговыми.
И нет греха в его вине,
Ушел, глядит в глаза другие,
Но ничего не снится мне
В моей предсмертной летаргии.